Історія

Історія Котовського краю пов'язана з стародавнім минулим територій нашої країни, етногенезом українського та молдавського народів, тісно переплетена з історичними подіями часів національно-визвольної боротьби східнослов'янських та молдавського народів проти кримськотатарського, турецько-османського поневолення, становлення та розвитку Північно-західного Причорномор'я (півдня Поділля) у XVIII—ХХ століттях, в тому числі, з історією появлення та розвитку залізничного транспорту на території України.Історики припускають, що поселення Бирза з'явилася в середині XVIII століття. 1779 рік вважається роком заснування с. Бірзула. У 1791 р. було підписано Ясський мирний договір, внаслідок якого територія між Дністром і Південним Бугом відійшла від Османської імперії до Росії. З 1803 р. село входить до складу Херсонської губернії. У 1865 р. станція Бірзула становиться одним з перших залізних вузлів в Україні, який розпочав забезпечувати рух та ремонт локомотивів на Північно-Західній (Одесько-Київській) залізниці. У 1893 р. на станції Бірзула було споруджено церкву Успіння Пресвятої Богородиці в пам'ять дивовижного спасіння 17 жовтня 1888 р. імператора Ніколая (Миколи) ІІ та його сім'ї. В 1895 р. Бірзула стає волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, а 18 грудня 1904 р. село особисто відвідав імператор Микола ІІ. В 1905 р. у селі відбувається ряд революційних заворушень, пов'язаних з демократичною революцією 1905–1907 рр. З історією міста пов'язані неординарні події та неоднозначні особистості періоду Українсько-радянської війни (одині з них Котовський Г. І. та маршал Якір Й. Е.). 3 березня 1917 р. в селі було створено громадський комітет — орган Тимчасового уряду. 17 січня 1918 р. було проголошено владу робітників та селян в Бірзулі. З березня по листопад 1918 року село вступило у боротьбу з австрійсько-німецькими окупантами на боці більшовиків, радянськими військами керував Григорій Котовський. 5 грудня село звільняють війська Української Центральної Ради. [3, с. 242]
На початку лютого 1919 року в Бірзулі відбулись переговори між предстаниками Директорії УНР та французьким полковником А.Фрейденбергом — начальником штабу військ Антанти в Одесі. Представники Директорії УНР вимагали визнання Української держави Антантою та надання їй воєнної допомоги.[1] У квітні 1919 р. Бірзула знову було захоплене більшовиками. У вересні 1919 р. село захопили денікінці. В січні 1920 року його знову зайняли більшовицькі війська, і в селі остаточно встановилася радянська влада. В 1924 р. Бірзулу віднесли до селищ міського типу. 12 жовтня 1924 р. за участю Г. Котовського в Бірзулі проголошується створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (зі статусом автономії у складі УРСР), що стало основою для подальшої відбудови державності Молдови, яка в той час знаходилась під окупацією королівської королівської Румунії. Бірзула стає її обласним центром, а в 1928–1929 рр. вона є столицею МАРСР. У травні 1935 р. Бірзулу перейменовано на Котовськ, а 10 червня 1938 р. Котовську присвоєно статус міста. На початок 1941 року місто займає важливе місце в оборонній системі південно-західного кордону України (Півдні Радянського Союзу), тут дислокуються частини 2-го механізованого корпусу, стрілецькі та авіаційні частини Робітничо-Селянської Червоної Армії.В історичний літопис міста увійшли події початку Німецько-радянської війни в смузі дій Південного фронту та знамениті військові льотчики-аси — маршали Покришкин О. І., Пстига І. І.Післявоєнна історія міста поєднана з історією становлення та розвитку ракетних військ стратегічного призначення та одного з крупних військово-навчальних автомобільних центрів Збройних Сил СРСР та України, з 18-річною історією становлення Державної прикордонної та митної служб Незалежної України. Найближчим часом в місті планується відкриття Регіонального центру навчання Державної прикордонної служби України.До 1991 року місто здобуло свого максимального розвитку в промисловій сфері та розбудові житлового фонду.90-і роки XX століття ознаменувалися в історії міста як складний, але досить успішний процес переходу до нового суспільно-економічного укладу, нового способу господарювання, ринкових відносин, становлення та розвитку місцевого самоврядування та посилення його ролі та впливу на внутрішнє життя міста. На кінець 90-х років XX століття завдяки діям мерії розпочалася житлово-комунальна реформа, газифікація міста, розвинулась потужна система малого та середнього бізнесу. У 2003 році м. Котовськ стає членом Асоціації міст та громад України. У 2006 році затверджуються символи міста — герб та прапор, у 2007 — гімн міста. У жовтня 2006 в м. Котовськ проходить Всеукраїнський семінар з реформування житлово-комунального господарства за участю керівництва держави та мерів малих міст України. На семінарі досвід місцевого самоврядування Котовська з реформи житлово-комунальної сфери відзначено як передовий, новаційний та необхідний для впровадження в інших населених пунктах країни.На початок 2009 року в місті стабільно функціонують соціальна та житлово-комунальна сфери, розвивається підприємництво. Майбутній розвиток міста на найближчі десятиліття можуть визначити: впровадження сучасних енергозберігаючих, інноваційних технологій в житлово-комунальному господарстві, стабільна робота залізничного транспорту, розвиток шляхів сполучення, розвиток аграрного сектору Котовського району, розвиток економічних відношень з Придністровською Молдавською Республікою, Російською Федерацією, Білоруссю, Республікою Молдова, успішна політика залучення інвестицій.